Виховні заходи

Виховний захід «Життя моє - обірвана струна»

   Без оголошення звучить фрагмент відеофільму «Життя моє- обірвана струна».

Вчитель. Історія України налічує чимало видатних постатей, до яких абсолютно точно походить рядок з пісні: «Сьогодні помреш- завтра скажуть «Поет»! Це стосується й українського Орфея – Володимира Івасюка.

            Якби Бог розпорядився його долею інакше, сьогодні Володимир Михайлович ніяк не зміг би стояти осторонь останніх суспільно-політичних подій в нашій державі. Він навряд би перетворився на «домосіда» або ж гостя безчисленних телевізійних ток-шоу. Він був іншим – авангардним. Сьогодні він існує в нашій пам’яті, серцях, душах, мелодіях, піснях.

            Без оголошення звучить пісня у виконанні Володимира Івасюка «Хай пісня буде поміж нас».

Ведуча 1. Володимир Михайлович Івасюк народився 4 березня 1949 року в місті Кіцмань Чернівецької області в родині вчителів. У 1955-1963 роках навчався у місцевій дитячій музичній школі. У 1956-1966 роках – учень Кіцманської середньої школи. У 1962 році брав участь у заключному концерті обласного огляду музичних шкіл Буковини. У 1963 році вступив до Київської музичної десятирічки ім. М. Лисенка по спеціальності альт, навчався першу чверть, з другої чверті через хворобу повернувся до Кіцманя та навчався в середній школі та музичній школі по класу фортепіано.

Ведуча 2. У 1964 році написав першу пісню «Колискова» на вірші батька. У школі створив вокально-інструментальний ансамбль «Буковинка». У 1965 році за перемогу в республіканському конкурсі ансамбль «Буковинка» був нагороджений поїздкою по Дніпру. У 1966 році сім’я переїхала до Чернівців. Вступив до медичного інституту, однак його виключили за участь у «політичному інциденті». Влаштувався працювати на завод «Легмаш», де керував заводським хором. Під псевдонімом Весняний надіслав на обласний конкурс пісні «Відлітали журавлі» на вірш В. Миколайчука та «Колискова для Оксаночки» на власний вірш. За пісню «Відлітали журавлі» був удостоєний першої премії. У 1967-1972 роках повернувся до навчання в медичному інституті.

Ведуча 1. У 1970 році написав пісні «Червона рута» і «Водограй», які вперше виконав з Оленою Кузнецовою у передачі українського телебачення «Камертон доброго настрою» 13 вересня. Путівку в життя пісням дав ансамбль «Смерічка» Левка Дутковського. У 1971 році режисер Роман Олексів зняв у містечку Яремча український музичний фільм «Червона рута», в якому головні ролі виконали Софія Ротару і Василь Зінкевич. У фільмі звучить багато пісень Івасюка. «Червона рута» перемогла на першому всесоюзному фестивалі «Пісня-71». На заключному концерті в Останкіно її виконали солісти ансамблю «Смерічка» Назарій Яремчук, Василь Зінкевич та автор Володимир Івасюк у супроводі естрадно-симфонічного оркестру під керівництвом Юрія Силантьєва. «Червону руту» надрукував тижневик «Україна».

              Без оголошення звучить пісня «Червона рута».

Ведуча 2.   У 1972 році на чернівецькому телебаченні пройшла прем’єра пісні «Балада про дві скрипки», яку виконала Софія Ротару. Пісня «Водограй» у виконанні ансамблю «Смерічка» п / р Л. Дутковського (солісти М. Єжеленко і Н. Яремчук) перемогла в телевізійному конкурсі «Алло, ми шукаємо таланти!» Та фестивалі «Пісня-72». Переїхав до Львова, вчився в медичному інституті й почав навчання в консерваторії на підготовчому відділенні. У листопаді на запрошення Володимира Івасюка у Львівському театрі ім. Марії Заньковецької його пісні виконав ансамбль «Смерічка» Л. Дутковського. Початок співпраці з Ростиславом Братунём, що є етапним у творчості композитора. У 1973 році закінчив Львівський медичний інститут, вступив до аспірантури до професора Т. Митіної. У серпні 1974 року в складі радянської делегації був на міжнародному пісенному конкурсі «Сопот-74», на якому Софія Ротару перемогла з його піснею «Водограй». Подорожував по Польщі. У вересня 1974 року вступив на композиторське відділення Львівської консерваторії в класі Анатолія Кос-Анатольського.

             Без оголошення звучить пісня «Водограй».

Ведуча 1.1974-1975 – робота над музикою до вистави «Прапороносці» за однойменним романом О. Гончара. 19 березня 1975 – прем’єра вистави «Прапороносці». Музика Володимира Івасюка високо оцінена критикою. У серпні-вересні 1975 року в селі Розтоки на Буковині знімався фільм «Пісня завжди з нами», в якому Софія Ротару виконує шість пісень Володимира Івасюка. У липні 1976 Володимир Івасюка виключили з консерваторії за пропуски занять. Пише музику до вистави «Мезозойська історія» у Дрогобицькому обласному муздрамтеатрі. У 1977 році відновлює навчання у Львівській консерваторії в класі Лєшека Мазепи. Софія Ротару з піснею Івасюка «У долі своя весна» перемогла на фестивалі «Сопот-77». Вийшла платівка «Софія Ротару співає пісні Володимира Івасюка». Вийшла збірка його пісень «Моя пісня». У квітні 1978 року брав участь у Всесоюзному конкурсі молодих композиторів у Єревані. Піаністка Л. Десяткіна виконала на конкурсі «Сюїту-варіації» на тему народної пісні «Сухая верба» В. Івасюка. 

Ведуча 2. У жовтні 1978 року брав участь у Всеукраїнському зльоті творчої молоді. Виконувалися «Сюїти-варіації для камерного оркестру» та відбувалася прем’єра пісень «Літо пізніх жоржин» на вірші Ростислава Братуня, «Нам спокій, друже, тільки сниться» на вірші Р. Кудлика. Пісні виконав соліст Львівської опери Ігор Кушплер. У листопада 1978 року переміг на Всесоюзному конкурсі композиторів-студентів консерваторій у Москві – дипломи II ступеня за «Сюїту-варіації для камерного оркестру» та «Баладу про Віктора Хара». У квітні 1979 року – член журі першого республіканського конкурсу артистів естради в Хмельницькому. Поїхав до Львова в ніч з 23 на 24 квітня 1979 року. 24 квітня 1979 Володимир Івасюк після телефонного виклику вийшов з будинку і більше не повернувся.

Декламатор 1. Він з тих, у кого дата лиш одна –

                     Народження, а іншої – немає.

                     Любов до України він пізнав

                     І світ зачарував Карпатським краєм.

Декламатор 2. Квітневий день біди не віщував:

                     Синіли віддалік, як завше, гори,

                     Як він востаннє пісню заспівав,

                     Не знаючи, що за порогом – горе…

Декламатор 1. Він вийшов, та назад… не повернувсь

                    (В машині чорній ждали й люди чорні),

                    Не міг Володя розумом збагнуть,

                    Що день останній він прожив учора…

Декламатор 2.Ковтав тривогу й біль весняний Львів,

                     Коли вершилась чорна влади справа.

                     Застряв навіки в горлі юний спів,

                     Й стрічало душу небо у загравах.

Декламатор 1. Знайшли Володю в лісі, без очей,

                     І ката слід на тілі… чорно-синім,

                    А поряд – ніякісіньких речей…

                    Та Україна упізнала сина.

Декламатор 2.І плив народ, мов весняна вода,

                    Івасюка ніс тіло, мов святиню…

                    Карпати чули, як народ ридав,

                     Ховаючи улюблену дитину.

Декламатор 1.Він з тих, у кого дата лиш одна,

                    І шлях один: зі славою в безсмертя.

                    Талант його у сніп народ єднав.

                    Таких пісень із пам’яті не стерти!..

Вчитель.Володимир Михайлович Івасюк – один із основоположників української естрадної музики (поп-музики). Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець.

                Володимир Івасюк щиро любив Україну, українську музику, українську пісню. Давайте і ми будемо любити наш рідний край, нашу Україну, нашу українську пісню, нашу Волинь.

                 Без оголошення звучить пісня «Волинь» на сл. Ніни Шугніло.

Все до серденька матері горнеться

Хай пісня буде поміж нас

Соломія Крушельницька - перлина світового вокалу

В гостях у королеви музики